Оля, куратор фестивалю Am I Jazz? Festival



«Я народилась у місті, статус якого зараз невизначений, у країні, якої вже не існує. Тому питання ідентифікації для мене дуже складне. Мені не близький «ура-патріотизм», і спекулювати на цій темі я не люблю. Народилася і виросла в Луганську, у 2009 році переїхала до Києва — це був п’ятий курс юрфаку Могилянки. Я давно знала, що залишусь в Києві. Луганськ мав колись для мене закінчитись, бо був сірим і тісним. Звісно, були люди, які мені подобались, але саме місто не любила.


З самого дитинства я любила музику і цікавилась різними жанрами. Пам’ятаю, коли ходила до школи, наспівувала собі пісню Hello, Dolly. Слухала Ніну Сімон, таку джазову класику-класику. У Луганську почали з’являтися кавер-бенди, і якось був концерт Acoustic Quartet Фіми Чупахіна. Вже коли переїхала до Києва, гуляла містом і проходила повз Будинок актора, де був концерт. Там я вперше почула фрі-джаз. Він настільки мене захопив, що коли спускалась в метро, мені все навколо здавалось продовженням музики. Думала, що божеволію.


Сьогодні я — кураторка музичного фестивалю. Раніше ніколи навіть не мріяла, що моя діяльність буде пов’язана з музикою.

Маленькою хотіла вчитись у музичній школі, але не склалось, тому з віком думала, що світ музики для мене як учасника закритий. Але життя саме поступово й органічно привело мене до музики. Вже четвертий рік поспіль я організовую фестиваль джазової та імпровізаційної музики Am I Jazz? Festival, який проходить в Closer у листопаді. Зараз музику важко віднести до конкретного жанру: сучасні тенденції постійно міксують в собі різні стилі.


Чому я це роблю? Бо не можу інакше. Я люблю музику, і мені здається, що будь-яке мистецтво, яке люди відчувають гуртом, чи то музика, чи кіно, об’єднує. Воно створює ком’юніті, спільні сенси, допомагає розуміти один одного і знаходити спільну мову без кліше — бути відкритими через мистецтво.


Саме про це пишу диплом: «Музичні фестивалі: соціальна відповідальність кураторів під час змін у суспільстві». Є маса прикладів, як музична індустрія об’єднувала різні маргінальні тусовки, бо це так працює, коли люди взаємодіють.



Я зараз навчаюсь в Новому Орлеані, стала студенткою програми Fulbright (програма наукових і дипломатичних обмінів між США та іншими країнами, спонсорується Державним департаментом. Ідея програми — взаємодія та взаєморозуміння; ґрунтується на пізнанні та повазі до розмаїття світу. Діє з 1946 року. Існує в 155 країнах світу). Ми виступаємо як культурні амбасадори. Мені порадив долучитись до цієї програми музикант Фіма Чупахін, який також її проходив. Я завжди хотіла пожити декілька років в іншій країні, щоб повчитися та набути нового досвіду, який зможу використати в Україні. Оскільки за освітою я — юрист, а займаюсь музичними фестивалями, в мене завжди було присутнє відчуття самозванця: хто я така, щоб розповідати цьому місту, що слухати і як слухати? Тепер я розумію, як функціонує індустрія у тій країні, де джаз народився. Хоч і роблю все те саме, що й раніше, але свідомо розумію процес. Через рік моя програма закінчиться, а поки влітку я в Києві на канікулах.

Живу на вулиці Віденській з 2014 року. Стільки років на Подолі, і мені тут подобається.


Мій ранок починається з кави в Espressoholic, потім іду в Closer, часто проводжу час в кав’ярні First Point. Це район з точками для молоді, де всі на вулиці п’ють сидр або каву. Це так класно — життя на вулицях.

Мені подобається ця архітектура на маленьких вулицях ближче до Набережної і Поштової, де Могилянка і музей «Чорнобиль». Живе місто і район, який має своє ком’юніті. Ми з подругою дуже часто гуляємо Подолом і майже ніколи за його межі не виходимо. Після переїзду з Луганська Київ здавався мені дуже гламурним, з великою кількістю декорацій. У Луганську я відвідувала рок-концерти, ходила у байкерські клуби, тож у Києві мені не вистачало трушного підвалу з дірявими колонками. Зараз Київ став для мене більш справжнім. Можливо, причина в змінах, що відбулись в мені й в оточенні. Якщо у студентські роки я гуляла Хрещатиком, то тепер гуляю Подолом — ось як змінився мій Київ. Сьогодні це прогресивне місто з людьми, які хочуть розвиватись, з купою подій і можливостей. Happening place».


Оля, куратор фестивалю Am I Jazz? Festival


Do you know someone who can become the hero of our project? Fill out the form and share the story of this person