Костя: «Я родом із Кривого Рогу. У 2008 році, коли настала криза, я поїхав з України на сім років. Три роки жив у Чехії, потім у Португалії, ще три роки в Пітері. Мені дуже подобалося подорожувати автостопом, працювати кухарем на етнічних фестивалях. Ми познайомилися з Лерою на артфестивалі на хуторі Обирок. Через два місяці після знайомства спільно зробили кафешку на Гогольфесті, зрозуміли, що у нас виходить круто співпрацювати і бути партнерами один для одного, що разом ми — сила. А потім Вероніці наснилися будиночки на деревах, і через три місяці ми відкрили свій перший «Скворечник». Цей сезон для нас уже ювілейний — «Скворечнику» 5 років, і все наше життя асоціюється з цим простором».
Вероніка: «Я народилася в Києві і закінчила Університет театру, кіно і телебачення. Не встигла попрацювати за фахом, свій перший фільм якраз повезла показувати на фестиваль, де зустріла Костю. Мені тепер важко придумати кращий сценарій, ніж наше життя. Замість фільму я створюю міський екопростір. Ми перший рік існували в Пушкінському парку, потім два роки на Трухановому острові, але щоосені нам треба було повністю демонтувати будиночки, зберігати їх усю зиму і наступного року починати з нуля. Це забирало багато ресурсів і не давало можливості розвиватися ширше, бо ти знаєш, що через чотири місяці в тебе демонтаж. У Гідропарку ж нарешті змогли укласти угоду з директором і отримали право на оренду цієї землі на три роки».
Костя: «Ми створюємо місце, де нам самим у першу чергу комфортно, і це притягує подібних людей. Ми не ходимо в ТРЦ і цирки у вільний час. Все, що максимально нам близько, ми відображаємо тут. У нас є три напрямки, за якими людина може себе розвивати: харчування, спорт і дозвілля. Зараз відкриваємо коворкінг».
Насамперед для нас тут важлива екологія спілкування. У нас не вживають алкоголь, не курять, і ми не зачіпаємо релігійно-політичних переконань. Ми за взаємоповагу, толерантність і любов. Це те, що об'єднує людей.
Вероніка: «Людина, коли живе в місті, перебуває в постійному стресі через роботу і шум, вона забуває про свої потреби, відчуває себе наполовину здоровою, наполовину ні. Ми тут намагаємось зробити планету й себе чистішими. Щоб люди мали місце видихнути і відпочити, не отруївши себе і навколишнє середовище. Їм для цього не потрібно їхати 30 кілометрів від міста. Ми тут — у самому центрі».
Костя: «Тому що створити гарне місце — це половина справи. Нам з Веронікою важливий процес трансформації. Ми могли б самі собі вирощувати овочі, але це егоїзм. Хотілося, щоб було добре і приємно не тільки нам. У нас є два гектари землі, і ми діємо. Відчуваємо, що з кожним початком теплого сезону нас чекають, і кинути це неможливо. У нас тут може 300 осіб танцювати, відпочивати під електронну музику, і всі тверезі. Ми сортуємо сміття, готуємо зі здорових і корисних продуктів, займаємося йогою. Коли від одного зерна з'являється ще багато зерен, це приносить зміни.
Ось вона мотивація — бути джерелом змін. Я тоді розумію, що недарма живу і бачу результат від свого життя.
Проміжок від 20 до 30-ти років я присвятив тому, щоб зрозуміти, як цей світ працює, накопичив досвід і зараз його реалізовую. Я — українець, і свідомо повернувся в Україну. Хай за яким би красивим кордоном ми були, у людських вад немає кордонів і географії. У будь-якому куточку світу є однакове гівно. Але тут я розумію контекст, тому що це моя культура. А там не зрозумію. Або витрачу 10 років свого життя, щоб зрозуміти. У нас же за останні п'ять років, поки була криза і триває війна, громадянське суспільство зросло більше, ніж за останні 25 років. Мені здається, що ми зараз створюємо нову ідентичність і усвідомленість».
Вероніка: «Чим більше подорожую, тим більше розумію, що я дуже люблю Київ. У людей є жага до змін, багато чого не зроблено, є поле для діяльності. Тут крута молодь, голодна до зрушень.
В Україні після Революції гідності люди відчули, що можуть щось змінювати власноруч. Важливо відчувати свою причетність.
Нам у «Скворечнику» хочеться поступово розвивати більш структуровану модель міського екопростору, який насичений різними зонами, і пропонувати в різні міста України такий формат. Щоб у кожному місті був такий оазис серед міста — альтернативний спосіб відпочинку на природі».
Костя, Вероніка і маленький Макарій, засновники «Скворечник — міський екопростір»