«Вісім років минуло з того моменту, коли я поїхав із дому та припинив спілкуватися з батьками. У нас ніколи не було нічого спільного, ми практично не спілкувались і не дружили. Це був мій найсамотніший період у житті. Час, коли мене не розуміли, на всі мої думки не реагували або просто не слухали. Я відчував себе чужим.
У якийсь момент перестав намагатись щось розповідати про свої захоплення та просто вирішив переїхати вчитись до іншого міста. Тут немає ніякої драми — прийняв цей факт без жалю чи образи.
У самотності немає нічого поганого. Це запас часу та енергії, яку потрібно спрямувати на себе.
Може здатись, що всередині порожнеча, але варто до неї дослухатись та поставити собі запитання: а що мені хочеться робити незалежно від свого оточення?
І коли ти це розумієш, будуєш план у голові, то правильні люди приходять самі. Коли я відчув свій шлях, все пішло своїм звичаєм і вийшло тільки на краще. У мене з'явилася сім'я — коло дуже близьких людей, з якими нічого не страшно. Ці люди підтримають у будь-який момент і завжди будуть поряд.
Сім'я — це абсолютна любов, де ти віддаєш та нічого не очікуєш навзаєм. Це історія про прийняття та турботу, увагу один до одного.
Я себе забезпечую з 18 років. Почалося все з підробітку у привокзальній кавовій будці, з того моменту вже 7 років я працюю в кавовій галузі. Це той шлях, який я знайшов. Зараз я займаюся консалтингом щодо кави та відкриття профільних закладів. Концепція, філософія, команда — все це моя робота. Все вийшло само собою. Два роки тому мене попросили допомогти з однією кав’ярнею, і з того часу я брав участь у відкритті вже більш ніж десяти закладів.
Це якось дивно, мені й соромно, можливо, і ні. Не можу перебороти себе, і тут немає позиції, скоріше відчуття. Я не сумую за батьками та не дзвоню. Не уявляю, про що ми говоритимемо та як я скажу їм «привіт».
Женя Горбань, музикант, punk coffee consultant