Розмови про реконструкцію Житнього ринку не вщухають впродовж останніх років. У вересні цього року компанія, яка повинна була займатися реконструкцією будівлі, змінила власників. Принагідно згадуємо історію найстарішого з діючих київських ринків з вірою у його світле майбутнє.
Житній називають найдавнішим із ринків Києва. За Київської Русі тут проводили віче, а в часи правління магістрату влаштовували народні гуляння з карнавальним сходженням на гору Щекавицю. Ще з ХV сторіччя він займав майже весь квартал з епіцентром на місці автостанції Поділ і був одним із головних торгових центрів міста. Річка Глибочиця розділяла його навпіл (тепер її місце займають вулиці Верхній і Нижній Вал, а річка ховається в колекторі під землею). У першій половині XVII ст. ця місцевість належала католицьким біскупам (єпископам) і через це її називали «Бискупщиною». Ринок у той час був ближче до Флорівського монастиря та колишнього домініканського костелу, відомого також як Петропавлівська церква, котра розташовувалася на вул. Притисько-Микільській, 4 і яку більшовики знищили у 1930-ті роки.
Головним предметом торгівлі на ринку було збіжжя, зокрема жито, звідси й назва. Однак близькість Дніпра та гавані додавала товарного різноманіття. Зокрема, селяни з сіл поблизу Києва могли привозити човнами свій крам. Щось продавали ще у гавані, дещо (здебільшого рибу) — на Верхньому та Нижньому Валах. Найбільше продуктів селяни довозили на ручних візочках до церкви Воздвиження Чесного Хреста (інша назва — Хрестовоздвиженська церква, храм розташований за адресою вул. Воздвиженська, 1).
Поблизу Житнього є чимало церков. Все тому, що кожне з торгово-ремісничих об’єднань, які торгували на ринку, вважали своїм обов’язком побудувати храм неподалік. Наприклад, Церкву Богородиці Пирогощої побудували на гроші купців, які торгували хлібом.
Навесні 1919 року ринок став одним із центрів Куренівського повстання проти більшовиків. Подейкують, що саме на Житньому розміщувався штаб повсталих. Червоні змогли придушити заколот великою кров’ю.
Після війни площу ринку обмежували різноманітні будівлі середини ХІХ сторіччя, на перших поверхах яких були розташовані господарчі, комісійні, галантерейні та інші крамнички. Торгові ряди ринку, вкриті дахом, тягнулися по обидва боки Нижнього та Верхнього Валів.
Згодом ринок зменшили у розмірах: загнали в межі одного з Валів і спробували зробити більш цивілізованим. У 1980 році відкрили нову будівлю Житнього критого ринку, яку звели за проєктом архітекторів О. Моніної, В. Штолька і конструктора Б. Бернарського. Майже половину площі віддали під автобусну станцію (це один із колишніх історичних павільйонів ринку). Проєкт комплексу спершу передбачав побудову восьмиповерхового корпусу готелю на 112 місць поблизу торговельного павільйону з боку Верхнього Валу, а також реконструкцію прилеглої території. Однак пізніше стару забудову Подолу оголосили заповідною зоною, готель не звели, і це вплинуло на майбутнє сприйняття будівлі ринку, розрахованої на інший простір.
На момент будівництва критого ринку на 1 350 торгових місць (плюс ще 600 на відкритому майданчику поряд із павільйоном) це був найбільший критий ринок у Європі. Через невелику ділянку вмістити таку кількість торгових точок виявилося неможливим завданням, тож їх розподілили на кілька поверхів і балкони.
У 1982 році з нагоди святкування 1500-річчя Києва фасад ринку оздобили металевим панно «Із варяг у греки» художника Анатолія Домнича.
У 1990-х Житній обріс суцільною смугою банерів і торговими прилавками, які туляться до павільйону. На першому поверсі ринку можна купити все: м’ясо, овочі, квіти, насіння. Другий поверх займають будматеріали, одяг і взуття, весільні сукні. Біля входу до будівлі торгують овочами та квітами.
У 2020 році мала розпочатися реконструкція Житнього ринку тривалістю щонайменше два роки. На цей час приміщення планували закрити. Однак у липні 2021 року КМДА повідомила про намір здати частину приміщення в оренду приватним власникам, за умови, що продуктовий ринок на першому поверсі залишиться.
Конкурс на аукціоні Prozorro відбувся в квітні 2021 року, перемогла компанія, пов’язана з ресторанною групою Tarantino Family (Murakami, «Рукола», «Буффаліно», «Хачапурі та вино», La Fontana). 19 вересня 2022 року Дмитро Федотенков і його партнер Сергій Макаренко вийшли з бізнесу та передали керування закладами німецькому підприємцю Флоріану Боллену.
Серед планів реконструкції, які Флоріан озвучив журналістам видання The Village — збереження ринку та його первісного характеру й аспекту залучення спільноти.
Також планують додати елементи фудхолу й оновити зовнішній простір, включно із садом. Компанія орендуватиме лише другий поверх, тоді як перший планують лише зберегти та покращити. Боллен наголошує, що йдеться лише про ремонт будівлі, а не її кардинальні зміни.
Житній ринок — повне життя та щирості місце, завсідники та покупці якого продовжують звичну для країни та міста традицію ринкової торгівлі. Ми дуже любимо цей куточок Подолу та сподіваємося, що нові орендарі зможуть зберегти його у всіх сенсах, від найменших архітектурних деталей до настрою та атмосфери.
Бажаєте дізнатися більше про Житній? Ось тут можна прочитати історію Ірини, яка продає на ринку сезонні красоти — лаванду, гарбузи, ялинки.
Якщо вам подобається наш проєкт та історії, які ми збираємо, будемо вдячні за підтримку на патреоні чи одноразовий донат.
Над матеріалом працювали:
Фотографиня: | Коректорка: |
Олександра Онопрієнко | Анна Пастушина |
Авторка: | |
Олександра Власюк | |
|