Інколи тату — частинка Києва, яка назавжди з тобою, хай куди заносить життя та хай як змінюються стосунки з містом. Можливо, вона про зізнання в любові, прийняття і розуміння цінності, яке прийшло на межі втрати. Можливо, це смішна історія про ще один, надцятий малюнок на тілі, бо живеш один раз. Кольорові гілки метро, мінімалістичний напис чи лінія Дніпра — які тату роблять жителі Києва?
ОКСАНА
Тату стало символом прийняття своєї приналежності до рідного міста.
Ненавиджу жарти щодо лівого берега. Я там народилась і провела своє дитинство. І готова захищати всі балкончики, що потерпають від скла та пластику. В мене є маленька київська мрія: врятувати хоча б один балкончик. Люблю місто і хочеться зберегти його історію та вигляд. Я за те, щоб робити свої маленькі кроки. Кожен зробить маленькі кроки — і вийде зміна.
ЮЛІЯ
Тату зробила, коли почалась повномасштабна війна. Був сильний страх у перші дні, що зараз увірватися в квартиру. Вирішила присвятити татуювання цьому місту. Закарбувати у пам'яті його — непереборне, непідкорене. Особливо — людей, які проявили стійкість духу.
Перше тату — назва міста латиницею. Друге — буква «Ї», яка є тільки в нашому алфавіті, і тепер вона є у мене, — дуже мінімалістична і майже непомітна на тілі. Набила татуювання одночасно, за два сеанси, наприкінці весни 2022.
Київ для мене — складний персонаж, його треба зрозуміти.
Я з Хмельницького, коли переїхала в Київ уперше, то не дуже склалося, а другу спробу зробила за часів пандемії. Будуть відкати, буде важко, але вдруге приїхавши сюди, більше почала розуміти. Я дуже люблю саме історичний центр, Золоті ворота — знакова локація для мене. На Рейтарську завертаєш, і тебе зустрічає жовто-лимонне глухе світло, дуже кіношний ефект. У Києві ти можеш бути втомленим від ритму, але натхненним.
САША
Будиночок набила по приїзду в Київ — на початку війни, у квітні. Це був час, коли я вперше так надовго виїжджала зі свого рідного міста. Я так сумувала, і коли побачила ілюстрацію своєї знайомої, спитала дозволу забрати з неї частинку. Я дуже люблю мінімалізм, і це простежується у татуюваннях, той будиночок був зображений саме так, як би намалювала його я: палички-стіни, дверцята, дах.
Татуювання робила в день Києва і, поки їхала у маршрутці на сеанс, додала у макет назву міста латиницею.
Я все життя у Києві й завжди його любила. Але був рік у старших класах, коли мені здалося, що все тут побачила, дослідила. Все виправила одноденна поїздка до Львова. Зовсім не мій вайб і не мій розмір. Схоже, хочеться чогось більшого.
Київ дуже великий, дуже класний, дуже атмосферний. І в ньому є місце для кожної людини.
Постійно їжджу на метро. Але не так давно збагнула, як при переході з червоної на синю гілку точно потрапити на короткий перехід, а потім помітила над ним годинник, і тепер усім про нього розповідаю. Для другого тату дуже хотіла саме ці три лінії метрополітену, давно зберігала референси.
Завжди любила Хрещатик. Для мене це такі класні спогади з дитинства. Я й досі туди можу прийти заради того, щоб з’їсти морозиво, лимонно-шоколадне.
Цей матеріал створено за підтримки ГО "Інститут масової інформації" та за фінансової підтримки програми МАТRА Посольства Нідерландів в Україні.
Якщо вам подобається наш проєкт та історії, які ми збираємо, будемо вдячні за підтримку на патреоні чи одноразовий донат.
Над матеріалом працювали:
Авторка: | Редакторка: |
Тетяна Зінов'єва | Анна Пастушина |
Фотографка: | |
Олександра Дивнич | |