Ховались у тіні, милувалися Дніпром та говорили про те, як бути зі спадщиною модернізму в Києві та зі «спадщиною» викривлених уявлень, котрі залишила в наших головах радянська система.

Ось уже 30 років боронить свою сімейну садибу від знесення. Героїня докфільму «Квіти України».

Тетянка та Маруся — подружжя та відкриті представниці ЛГБТІК-спільноти. В нашій розмові вони поділилися тим, як це — жити відкрито, бути разом і водночас підтримувати інших.

Не так давно працівник музею, а тепер військовий Олексій служить у бригаді, яка прикриває київське небо. І взагалі з містом його повʼязала служба. Ми зустрілися на Подолі, який йому найбільше нагадує рідний Харків — конструктивізмом «Жовтня», мініатюрними старими будівлями через дорогу від кав‘ярні, де ми ховалися від дощу. Говорили про те, як війна змінює життя.

З письменником Олександром Михедом ми сиділи у парку Шевченка поруч із Жовтим корпусом, досі не цілком реставрованим після російського обстрілу в жовтні 2022 року. Ми говорили про перезаписування простору – вплив загроженості на його відчуття, відбивання спогадів та складання маршрутів.