Як бути батьками у такі складні часи, в чому сила акторів і чому треба кенселити російську культуру, читайте у нашій розмові.

Розповідаємо про історію київського стихійного ринку, наші враження від нього і людей, яких ми там зустріли.

Розповідає, як із переїздом до Києва змінила професію, про любов до Подолу і повернення додому після початку повномасштабної війни.

Як створити найсмачнішу шаурму в центрі Києва і мати повагу від своїх відвідувачів та їхню щиру любов.

Про піший марафон і збір коштів для ЗСУ та волонтерів.

Розповідає про музей під час воєнного стану, переосмислення експозиції та свою любов до міста.

Брат із сестрою розповідають про український фольклор і київські танцювальні вечірки.

Як Адаму 19 років живеться в Україні та що подобається і не подобається в Києві, читайте у нашій історії.

Разом з мамою була вдома, коли прилетіли уламки російської ракети.

Були у квартирі багатоповерхівки в Шевченківському районі Києва, у яку влучили російські ракети.

Сергій та Ірина з початку повномасштабного вторгнення лишались у Києві.

5 липня, Роману Ратушному могло б виповнитися 25 років, але він загинув під час бою під Ізюмом 9 червня. Ми зібрали його цитати про Київ.

«Мене звати Марина, я живу в Україні вже 7 років. Переїхала сюди, щоб допомагати синові та грузинським родичам. Я родом із Кутаїсі».

«23 травня 2020 року ми зробили першу акцію від «Києве, мий» — відмивали підземний перехід на ЛТ у день перед закінченням карантину».

«Я народилась в інтелігентній радянській родині: мама вчителька географії, тато інженер. Виросла в досить жорсткому районі — на Відрадному».

«Фалафель у батоні я готую з 1997 року. Перша точка була поряд з Індустріальним мостом, друга на Більшовику, останні 15 років — на Лісовій».

«Я живу на вулиці Пимоненка з 1976 року. Тут я виріс, знаю кожну доріжку, стежинку, щілинку в паркані. Київ — моє місто».

«Сьогодні в Києві існує 52 діючих станції. Є дві станції-примари — «Львівська брама» і «Теличка», і ще дві станції, що будуються».

«Усе в нашому житті пов’язано з людьми. Люди роблять твій простір. Не місце, а люди».

«На мою думку, театр для міста — його культурне обличчя. Кафедра, яка ставить глядачам питання, інколи відповідає на них, інколи ні».